В яких випадках призначається доконтактна профілактика ВІЛ
Застосування медикаментозної постконтактної профілактики (ПКП) — є одним із способів попередження інфікування ВІЛ. Постконтактна профілактика передбачає прийом антиретровірусних препаратів невдовзі після можливого зараження вірусом імунодефіциту людини. Прийом ліків має бути призначено якомога швидше, але не пізніше 72 годин після контакту, у результаті якого могло статися зараження ВІЛ.
Інфікування ВІЛ можливе, якщо біологічна рідина, що містить вірус, проникає в організм в наступних випадках:
- Випадкова травма забрудненою кров’ю порожнистою голкою або колючо-ріжучим інструментом.
- Потрапляння крові на пошкоджену шкіру (тріщини, садна, порізи) або слизові оболонки.
- Незахищений презервативом статевий контакт з ВІЛ-інфікованим партнером, якщо у нього визначається вірусне навантаження.
- Використання спільних із ВІЛ-інфікованим партнером, вірусне навантаження у якого визначається, голок та інших пристосувань при вживанні ін’єкційних наркотиків.
- Переливання крові, що містить ВІЛ, та її компонентів.
Показання для призначення постконтактної профілактики ВІЛ:
- Звернення менше, ніж через 72 години після контакту до сімейного лікаря або кабінету «Довіра».
- Людина, яка контактувала з потенційним джерелом інфікування ВІЛ, не є ВІЛ-інфікованою.
- Людина, яка є потенційним джерелом інфікування ВІЛ, є ВІЛ-інфікованою або її ВІЛ-статус невідомий.
- Мав місце контакт із кров’ю, потенційно небезпечними біологічними рідинами (сперма, вагінальні виділення), потенційно небезпечними біологічними рідинами, які містять домішки крові (слина, виділення з носової порожнини, піт, сльози, сеча, кал, блювотиння, мокротиння).
- Мав місце проникаючий у шкіру контакт зі спонтанною кровотечею, або глибокий укол, або розбризкування значної кількості рідини на слизову оболонку, або тривалий контакт небезпечного матеріалу із пошкодженою шкірою.
