Чому ми боїмося проходити тест на ВІЛ?
Робити тест на ВІЛ має кожен з нас мінімум один раз на рік. Але є люди, які бояться проходити тестування. При цьому вони вигадують найрізноманітніші нісенітниці: починаючи з того, що бояться ін’єкції і закінчуючи «а що коли тест буде позитивним». Чому це відбувається та як позбутися цієї фобії, пройти тестування та спокійно жити далі, знаючи про стан свого здоров’я, ми вирішили запитати у психолога, гештальт-терапевта з Одеси Катерини Швигоренко.
— Катерина, скажіть, будь-ласка, чому на Вашу думку люди бояться проходити тестування, адже це важлива складова здоров’я кожного з нас?
— Так, дійсно, люди дуже часто відкладають тестування і цьому є багато причин:
- не завжди знають, де і як можна пройти тест;
- бояться стигматизації — бути осміяними, зустрітися з критикою, осудом або підвищеною увагою до свого інтимного життя;
- мають негативний досвід медичних процедур.
Також не варто забувати, що багато хто з нас звикли до розміреного повсякденного життя, а нові обстеження вносять небажане занепокоєння. Ще люди не хотять проходити тестування, тому що бояться дізнатися правду, а що коли тест виявиться позитивним. І тоді, по-перше, доведеться приймати цю непросту новина, а по-друге – організовувати своє життя по-новому.
— За статистикою, жінки частіше проходять тестування, ніж чоловіки. На Ваш погляд, чому це так?
— Так, дійсно. Чоловіки проходять тестування рідше жінок. Можливо, це пов’язано з тим, що соціум нав’язує чоловікам образ «лицаря без страху та докору», який погано поєднується з періодом сумнівів та занепокоєнь. Чоловіки надто сильно переживають, коли чекають на результат.
— Як чоловіки мають побороти свій страх перед тестуванням та проходити його регулярно?
— Я б радила всім чоловікам, якщо ви не проходили тест протягом декількох років або мали незахищений сексуальний контакт останнім часом, задуматись про таке:
будь-яка незавершена справа формує неусвідомлюване психічне напруження. Про нього ми дізнаємося, відчуваючи почуття полегшення, коли, наприклад, повертаємо книгу, яку довго читали або прояснюємо непорозуміння у відносинах і відновлюємо їх. Так і з тестом: якщо ви замислювалися пройти його, але відкладали — доведіть цю справу до кінця. Бонусом за це вам буде гарний настрій і більше сил;
якщо ж ви вже налаштовані пройти тест, але розумієте, що боїтеся — задайте собі питання «по ланцюжку»: чого саме я боюся, коли боюся тесту. Отримавши відповідь на це запитання, одразу приєднайте наступне: чому небезпечно чи неприємно мені це? І так ще декілька разів. Добре, якщо вийде не зупинитися на одному-двох питаннях, а вдасться вибудувати ланцюжок з чотирьох-п’яти. Цей спосіб також допоможе вам розібратися в своїх мотивах в інших життєвих ситуаціях;
якщо відчуваєте що вам не вистачає підтримки — знайдіть компанію. Можливо, у вас є хтось близький, з ким можна буде розділити похід в лабораторію. А ще краще пройдіть тест разом з усіма друзями: всім необхідно знати свій ВІЛ-статус;
якщо розумієте, що стурбовані, скажіть собі «Переживання — це нормально!» І це й дійсно так. Цілком нормально переживати та тривожитися під час медичних обстежень;
і, насамкінець, придумайте собі винагороду. Що це буде — похід в улюблене кафе, покупка приємної дрібнички або щось інше — вирішувати вам. Головне, щоб це радувало і підтримувало вас!