“Знаючи про свій ВІЛ-статус починаєш діяти”

Ольга (ім’я змінено) завжди вважала своє життя гармонійним. Вона має роботу, сім’ю, подругу, з якою ділилася усіма секретами.

Коли здоров’я Ольги почало давати збій — часті головні болі, слабкість, дивне відчуття втоми — вона, не маючи серйозних підозр, вирішила дослухатися до поради подруги Олени і зробити тест на ВІЛ.

— Я хвилювалася, бо не знала, що на мене чекає. Але була впевнена, що назад дороги нема: я маю вияснити в чому причина погіршення мого здоров’я та самопочуття. Зателефонувала в громадську організацію «Альтернатива» та домовилася із соцпрацівницею Олександрою про тестування, — розповідає Ольга.

Жінка прийшла на тестування у точно зазначений час.

— Ми зробили тест і після того як я озвучила результат тесту та пояснила що в Ольги виявлено ВІЛ — вона впала у розпач. Я бачила, як руйнуються стіни її впевненості, як змінюється розуміння світу для неї. Але мушу визнати: трималася вона дуже мужньо. Не плакала та не нарікала на долю. Просто запитала: “Що далі?” І це було найсильніше питання, яке я чула останній час, — згадує соцпрацівниця Олександра.

Згодом Ольга також привела на тестування свого чоловіка. Але виявилося, що він ще з 2015 року стоїть на обліку ВІЛ-інфікованих, але не знав про це, а отже й не приймав необхідне лікування.

— Не знаю як так сталося, що мого чоловіка не проінформували про те, що в нього ВІЛ. Він не приймав лікування. Це добре, що Олександра зробила нам тест на ВІЛ, допомогла звернутися до лікаря. Тепер нам буде призначено терапію і ми зможемо надолужити упущене та покращити своє здоров’я та самопочуття, — розповідає Ольга.

Соціальна працівниця вже багато років працює в цій сфері. Але цей випадок її дійсно вразив.

— Я допомогла парі пройти перші етапи діагностики, пояснила можливості антиретровірусної терапії, скерувала до лікаря, підтримала емоційно. Сергій (чоловік Ольги) відчував провину, яка з’явилася в нього після відкриття правди. Згодом у Ольги виявили туберкульоз. Вона зараз лікує це захворювання та розпочинає АРВ-терапію, як і її чоловік, — розказує соцпрацівниця.

— Я не хочу, щоб люди думали, що життя закінчується після такого діагнозу. Навпаки — воно починається заново. Ти дізнаєшся, хто поруч. Хто готовий йти з тобою, а хто — зникає, почувши діагноз. А головне — ти вже знаєш свій статус та починаєш діяти — приймаєш терапію. Тому хочу звернутися до всіх: тест на ВІЛ — це зовсім не страшно. Страшніше не знати свій ВІЛ-статус та ніяк не допомагати собі, — завершила свою розповідь Ольга.