«Ми розуміємо, що більше ніколи не повернемося в рідне місто…» — історія сім’ї з Лисичанська
Рік тому, 24 лютого, українці почули перші вибухи. Саме в той страшний день Україна і весь світ стали свідками повномасштабної війни росії проти України.
Ми пережили важкий рік. Важкий рік спротиву та боротьби. Хтось втратив на війні найрідніших, хтось — рідний дім… але ніхто з нас не втратив надію у Перемогу, яка обов’язково буде!
Саме сьогодні, ми вирішили розповісти історію сім’ї з Лисичанська, яка постраждала внаслідок цієї страшної та несправедливої війни. З Олексієм та Валентиною ми познайомилися, коли вони переїхали до Одеси та звернулися за допомогою та підтримкою.
…
— Ми родом з Лисичанська. Евакуювалися з рідного міста в липні минулого року після того, як у нас сталася трагедія. В наш будинок влучив ворожий снаряд, внаслідок чого будинок згорів вщент. Дружину, на щастя, врятували, але вона отримала чисельні опіки. Потім проходила довготривалий курс лікування. Друг, який на той момент був у нас в гостях, — загинув. Я в момент прильоту був у місті. Й сьогодні ще дуже важко про це згадувати, розповідати. Ніяк не можемо пережити те, що сталося. Але стараємося не зациклюватися та працювати над собою, наскільки це можливо, — згадує Олексій.
Сім’я виїжджала до Одеси, маючи на руках лише документи. Все майно, одяг, особисті речі — згоріли. Коли приїхали до нашого міста, звернулися за допомогою. Їм надали житло в шелтері для переселенців, в якому вони перебувають і зараз. Подружжя щасливе, що має бодай якийсь сімейний затишок.
— Зараз я шукаю роботу і хочу придбати власне житло, щоб ми з дружиною могли там жити. Коли проходив медогляд, мене направили зробити флюорографію. Ми тоді прийшли в медичний центр, щоб зробити це обстеження, але нам чомусь відмовили. В цей момент, коли ми розмовляли з медперсоналом повз нас проходила Тетяна, яка, як ми вже потім дізналися, працює соціальною працівницею в ГО «Альтернатива». Тетяна почула нашу розмову та запитала у чому річ. Коли ми їй розповіли про нашу проблему, вона не залишилася осторонь. По-перше, допомогла зробити флюорографію, а згодом взяла нас в проєкт та надала сертифікати на покупку продуктів харчування. За це ми з дружиною дуже вдячні, — розповідає Олексій.
— Ми розуміємо, що більше ніколи не повернемося в рідне місто. Навіть після того як все стихне, як мине війна. З Лисичанськом нас тепер пов’язують лише спогади, на жаль, складні та болісні. Тому ми будемо облаштовуватися на новому місці. Знаю, що це складно, але це життя і ми не повинні зупинятися. Маємо жити далі. В планах: знайти роботу, придбати житло, — планує Олексій.
__________
Подружжя отримало допомогу в рамках проєкту «Інтегрована гуманітарна відповідь в умовах війни та післявоєнного відновлення». В Україні цей проєкт реалізується за фінансової підтримки Disasters Emergency Committee (DEC) (Комітет з надзвичайних ситуацій, Великобританія). Реалізація проєкту, метою якого є підтримка спільнот, спрямована на забезпечення нагальних гуманітарних, соціальних та медичних потреб й гідного життя у кризових умовах, здійснюється ГО «Альтернатива» за технічної підтримки Christian Aid та при координації МБФ «Альянс громадського здоров’я».
