Що треба знати про профілактику ВІЛ?

Профілактика ВІЛ — це комплекс заходів, які допоможуть зберегти як власне здоров’я, так і здоров’я своїх близьких. Через міфи та стереотипи, які існують у нашому суспільстві щодо ВІЛ, ми дуже часто нехтуємо профілактичними заходами та в першу чергу наражаємо на небезпеку власне здоров’я. То ж що треба знати про профілактику ВІЛ?

Отже, вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) ПЕРЕДАЄТЬСЯ:

• через кров та інші біологічні рідини (сперма, виділення з піхви) під час статевого контакту
•  під час вагітності, пологів та годування груддю.

Побутовим шляхом, через рукостискання, обійми, поцілунки тощо ВІЛ НЕ ПЕРЕДАЄТЬСЯ!

Основні способи профілактики ВІЛ:

1. Своєчасне та регулярне тестування на ВІЛ. Розпочинають лікування лише ті, хто знають про свій ВІЛ-статус. А дізнатися про нього можна виключно за допомогою тестування. Тест на ВІЛ допоможе не лише подбати про власне здоров’я, а й запобігти передачі вірусу статевому партнерові. Тестування на ВІЛ — це найкращий спосіб профілактики ВІЛ-інфекції! Тест робиться безкоштовно, а результат відомий вже за 15 хвилин! Людина, яка дізнається про свій позитивний статус, зазвичай змінює свою поведінку і приймає рішення про використання презервативу (щоб захистити від ВІЛ статевих партнерів) та розпочати прийом ліків — антиретровірусної терапії.
2. Використання бар’єрної контрацепції. Захищений секс — запорука здоров’я. Презервативи — найбільш ефективний засіб захисту від ВІЛ, вірусних гепатитів В та С, а також інших інфекцій, що передаються статевим шляхом, наприклад, таких як сифіліс, хламідіоз, гонорея, вірус простого герпесу, вірус папіломи людини (ВПЛ) тощо.
3. Доконтактна профілактика ВІЛ (ДКП, (PrEP) передбачає прийом антиретровірусних препаратів для зниження ризику інфікування ВІЛ. Доконтактна профілактика є додатковим до бар’єрної контрацепції методом профілактики для людей, які мають високий ризик інфікування ВІЛ (серед них люди, що вживають ін’єкційні наркотики, чоловіки, що практикують секс з чоловіками, люди, які надають послуги сексуального характеру за винагороду, партнери людей, що живуть з ВІЛ).
4. Постконтактна профілактика ВІЛ спрямована на попередження розвитку ВІЛ-інфекції після імовірного контакту з кров’ю ВІЛ-інфікованої людини. Важливо пам’ятати, що постконтактну профілактику ВІЛ необхідно розпочати якомога швидше, але не пізніше 72 годин після контакту.
5. Лікування як метод профілактики. Антиретровірусні препарати (АРТ) покликані пригнічувати розмноження ВІЛ в організмі людини, зменшувати рівень вірусного навантаження та відновлювати функцію імунної системи. Тому людина, яка живе з ВІЛ, щодня приблизно в один і той самий час приймає ліки, які пригнічуватимуть вірус імунодефіциту в її організмі — зупинятимуть його розмноження. Приймати АРТ треба все життя, не перериваючи та не припиняючи прийом. Через декілька місяців прийому ліків рівень вірусного навантаження зменшиться, що робить ВІЛ невизначуваним, тобто таким, який не можна визначити за допомогою тесту, а отже таким який є безпечним як для людини що живе з ВІЛ та приймає ліки, так і для її статевих партнерів.

Будь-який спосіб профілактики ВІЛ є дієвим та ефективним.