«Не могла наважитися зробити тест на ВІЛ»
— Мені було 35 років, коли я дізналася про те, що в мене ВІЛ, — розповідає Маргарита (ім’я змінено). Я почала відчувати сильну втому. Спочатку думала, що забагато працюю, адже я мати-одиначка і сама виховувала дочку. Якось про своє самопочуття я розповіла подрузі, яка працює соціальним працівником в громадській організації і вона порадила мені зробити тест на ВІЛ.
Спочатку я заперечувала цю ідею, адже під час вагітності мені, як і всім жінкам, робили тест на ВІЛ і він був негативним. Стосунків з іншими чоловіками в мене не було. Я і підозрювати не могла, що ВІЛ можу отримати від власного чоловіка… Чоловік пішов від нас, коли дочці було 4 роки і відтоді ми не бачилися.
Декілька тижнів у мене пішло на те, щоб набратися хоробрості та зробити тест на ВІЛ. Тепер розумію, що тестування треба проходити обов’язково: краще знати про хворобу і вживати необхідних заходів, щоб пригнітити розвиток вірусу, аніж жити, нічого не знаючи.
Я довго думала, як жити далі, якщо в мене ВІЛ. І в цей момент відчула всю абсурдність ситуації: я планую як жити далі не знаючи є в мене ВІЛ чи ні. Тому вже вранці я пішла зробити тест. Тепер точно можу сказати, що тестування — це просто і нестрашно, тому що поряд професіонали, які знають, що треба робити та які слова казати для заохочення та підтримки. На жаль, швидкий тест показав позитивний результат. Потім було ще два тестування. Всі вони виявилися позитивними. Отже, в мене ВІЛ. У цей момент наче весь світ зупинився і думки одна з поперед одної почали роїтися в моїй голові: «Звідки?», «Чому?», «Мені всього 35», «Що далі?».
Соціальна працівниця ГО «Альтернатива» (організація, в яку я звернулася за допомогою) направила мене на консультацію до лікаря. Лікар розповів про терапію та про її значення для мого здоров’я.
З моменту, коли я дізналася про свій ВІЛ-статус минуло 2 роки. На сьогодні я себе почуваю добре і живу в такому ритмі як і здорові люди. Єдине, що маю робити — це щоденно в один і той же час приймати ліки, але це не проблема. Головне, щоб я могла жити далі, і не просто жити, а на повну силу, адже мені ще так багато треба встигнути.
