«Здоров’я може бути міцним, а життя — довгим та щасливим, навіть якщо у вас ВІЛ!»
Друзі, ми продовжуємо ділитися з вами історіями успіху наших клієнтів. Кожна історія варта того, щоб її прочитати та задуматися про важливість тестування на ВІЛ та про те, як зберегти своє здоров’я у будь-якій, навіть найважчій, ситуації.
Сьогодні хочемо розповісти вам історію Марини (ім’я змінено), яка змогла не лише пройти важке випробування, а й зберегти стосунки з коханою людиною.
— Ми зустрілися, коли йому було 35 років, а мені 24. Ми почали зустрічатися і здавалося, що нашому коханню немає меж. Через півроку після того, як ми почали жити разом — він розповів мені, що в нього ВІЛ. Зараз ви, мабуть, запитаєте в мене: «А як же довіра? Чому не сказав одразу». Але я знаю на них відповідь: він боявся зізнатися, боявся, що я його покину. Чесно кажучи, після його слів саме такі думки і були в мене в голові. Але я тоді залишилася. Ми поговорили. Він плакав і називав себе слабаком. Я його заспокоювала і запевняла, що все буде гаразд. Згодом довго думала і міркувала над тим, що робити далі. Він розповів, що дізнався про свій ВІЛ-статус за півроку до нашого знайомства, коли ще жив у Миколаєві. Після переїзду до Одеси, він не звернувся за допомогою. Як вияснилося ліки ніякі на той час не приймав. Отже, читаючи статті про ВІЛ, я зробила висновки, що швидше за все я теж інфікована.
Зібравши волю в кулак та пославши до біса страх, ми звернулися в громадську організацію «Альтернатива», яка тестує на ВІЛ в Одесі та допомагає людям зі статусом, і ще раз обидва зробили тест на ВІЛ. У нього тест виявився позитивним, у мене — негативним. Я зраділа результату. Але соціальна працівниця сказала, що радіти зарано, розповіла нам про «період вікна» і порадила мені зробити тест пізніше. Наполягала, щоб ми практикували лише захищений секс, а його направила до лікарні на дообстеження задля того, щоб лікар зміг призначити терапію.
Увесь цей час ми були разом. Звісно ота чорна кішка недовіри все ж пробігла між нами, але ми впоралися. Я підтримувала його під час візитів до лікаря, він мене — коли я робила повторні тести на ВІЛ. Мій результат виявився негативним. Отже я здорова. Ми, як я дізналася пізніше, — класична дискордантна пара.
Зараз він приймає терапію, я його в цьому підтримую. Ми і досі разом. Плануємо вагітність, але лише тоді, коли лікар нам повідомить, що стан його здоров’я дозволяє нам це зробити.
Він — це мій Богдан (ім’я змінено), з яким ми разом переможемо усі негаразди. Зараз головне, як каже наш лікар, щоб вірус став контрольованим і тоді нам більше нічого не загрожуватиме.
Тепер розумію наскільки важливо робити тест на ВІЛ та не відкладати в довгу шухляду похід до лікаря, якщо тест виявиться позитивним. Позитивний тест на ВІЛ — це не вирок, це всього лише хронічна хвороба, як і багато інших. Тепер я про це знаю не із статей чи інтернету, а з власного досвіду. Здоров’я може бути міцним, а життя — довгим та щасливим, навіть якщо у вас ВІЛ!
